Чому чим більше добра ти робиш, тим гірше до тебе ставляться?

Якщо ви за своєю природою добра і щира людина, то, напевно, вам знайоме так зване золоте правило: «Роби добро і зла не отримаєш». Але чому часто все відбувається навпаки? Чому щирість і допомога іншим часом обертаються зрадою чи глузуванням?

Якщо це питання хоч раз виникало у вашій голові, то ця притча дасть вам відповіді. Вона не лише пояснить, чому світ може бути несправедливим, а й покаже, як зберегти доброту та внутрішню гармонію, не втрачаючи себе.

Історія дівчини, яка втратила віру в людей

Одного разу до мудрого старого прийшла молода дівчина. Вона плакала, не в силах приховати сліз, і розповідала про своє життя:

«Я не розумію, як я можу далі жити…» — почала вона тремтячим голосом. «Я все життя намагався ставитися до людей так, як хотів, щоб вони ставилися до мене, відкривав їм душу, був щирим і допомагав усім, хто цього потребував, не чекаючи нічого натомість.

Але чим більше я робив добра, тим більше стикався зі злом, зрадою і глузуванням. Мені боляче і образливо, я втомився від цього. Скажіть, як жити далі?

Порада мудреця

Старий терпеливо вислухав дівчину і спокійно сказав:

— Роздягніться догола і пройдіться вулицями міста.

— Вибач… — з жахом відповіла вона. — Не можу… Ви, мабуть, жартуєте! Ніхто не дасть мені гарантії, що мене не образять і не принизять…

Мудрець посміхнувся, відчинив двері і поставив дзеркало на стіл.

«Ти боїшся оголеного тіла, — сказав він, — але без страху відкриваєш душу всім навколо». Ви відкриваєтеся кожному, хто з’являється у вашому житті, і це свідчить про вашу вразливість. Людська душа схожа на дзеркало. Люди бачать у ньому своє відображення: одні побачать красу, інші – свої недоліки та злість. Вони не можуть визнати, що хтось кращий за них, і тому реагують негативно.

Як жити з несправедливістю

— Що мені робити, якщо я не можу змінити інших? – запитала дівчина.

«Ходімо зі мною, я покажу тобі приклад», — відповів мудрець. — Це мій сад. Доглядаю за квітами, поливаю, обрізаю, захищаю від шкідників. Але знаєте, що найбільше дивує? Я майже ніколи не бачу, як розпускаються бутони. Все, що я бачу, це вже розквітлі квіти, повні краси та аромату.

— Подивіться на природу. Вчіться у неї. Дбайливо відкривайте душу, тільки тим, хто по-справжньому цінує вашу доброту. Не відкривайся людям, які зривають тебе, як бур’ян виривають квітку з корінням. Вони не можуть зрозуміти вашу цінність і бачать лише відображення власної злості та пороків.

Секрет у тому, щоб навчитися вибирати людей, яким відкриваєш своє серце. Робіть добро, не чекаючи вдячності, але захищайте себе від тих, хто заподіє вам біль. Таким чином ваша доброта принесе радість і світло тим, хто справді готовий її оцінити.

Пам’ятайте: ваша душа — безцінний сад. Бережіть її, оточуйте себе людьми, які бачать у вас квітку, а не бур’ян. І тоді навіть у світі, повному несправедливості, ви збережете гармонію, внутрішню силу і радість життя.

Якщо вам сподобалася ця притча і ви знайшли в ній відповіді на свої питання, поділіться цим матеріалом з друзями — нехай добро поширюється далі!